«Інша сторона — держава. Чи можемо ми взагалі судитися?»
Держава, міністерство, держкомпанія або центральний банк — не звичайний відповідач. У США Закон про іноземний суверенний імунітет (FSIA) визначає, чи може суд узагалі розглядати справу і до яких активів можна дотягнутися; за кордоном двосторонній інвестиційний договір або застереження ICSID визначають, чи є трибунал, куди йти. Досвід по обидва боки цієї лінії — за інвесторів і за держави — дозволяє будувати вимогу так, щоб рішення потім можна було реально стягнути.
Лише в межах винятків FSIA — найчастіше арбітражного, комерційної діяльності та експропріації. Чи застосовний один із них — перше питання, і воно вирішується до будь-якого подання.
Бо рішення — це право, а не гроші. Перетворити його на гроші означає знайти неімунні активи та юрисдикцію, готову звернути на них стягнення — у США через визнання за Конвенцією ICSID та FSIA.
Так. Досвід представництва держав у провадженнях ICSID, UNCITRAL та ICC — одна з причин, чому вимоги інвесторів будуються саме так.
Завантаження…